Добігає шкільний тиждень до кінця.
А ми води не варили, з ніг збивалися, зі шкури пнулися, не гав ловили, не теревені правили, а момент ловили та на вус мотали.
Крутилися, як білка в колесі, щоб комар носа не підточив.
Набивали собі руку, щоб задніх не пасти.
Бо міцним горішком виявилися наші українські фразеологізми.
Та й з’явилося у зошитах їх, як грибів після дощу.
Щоб знати, як своїх п’ять пальців та раків потім не пекти, коли думку гарно та образно треба висловити.
… Ну а якщо серйозно, то упродовж тижня ми й справді намагалися розібрати якомога більше фразеологізмів, пояснити їхнє значення.
Наша рідна мова мелодійна, барвиста і, напрочуд, дуже образна та експресивна.
За кожним фразеологізмом стоїть цілий світ образів, ціла історія, колорит українського народу.
Бо виникли вони в результаті спостережень за довкіллям, побутом і передають нам давні звичаї, ідеали, мрії та сподівання українців.
Навчаємося та збагачуємо свою мову барвистими, образними та влучними словами – фразеологізмами.
Робота кипить… Бо їх так багато, як бджіл у вулику.